Симон Петлюра — будівничий самостійної України
(140 років від дня народження)
(1879—1926)

Рекомендаційний список літератури
Народився Симон Петлюра у Полтаві 22 травня 1879 року. У віці 13-ти років розпочав навчання — спочатку в церковнопарафіяльній школі, згодом у Полтавській духовній семінарії (1895—1901). У 1900 році вступив у революційну українську партію. З тих пір розпочалася його активна партійна діяльність. Згодом виступив одним із засновників, а потім — лідерів соціал-демократичної робітничої партії.
Коли у 1917 році була проголошена УНР, працював в уряді на посаді військового секретаря. Від 28 червня по 31 грудня 1917 року Симон Петлюра — член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ. З листопада 1918 року — головний отаман військ УНР. У 1918 році, після державного перевороту Скоропадського, Петлюра став найяскравішим представником опозиції режиму диктатури. Після відновлення УНР, управління було передано Винниченку. А в лютому 1919 року майже вся повнота влади перейшла до Симона Петлюри. З 9 травня 1919 року по 10 листопада 1920 року Симон Петлюра — голова Директорії УНР. За період його правління було зроблено декілька реформ, в основному військових. Він сформував армію, яка виступила проти захоплення України Червоною Армією. Проводячи війну з Польщею, програв, після чого емігрував з УНР в 1920 році.
З Польщі Петлюра переїхав до Угорщини, Австрії, Швейцарії, Франції. У жовтні 1924 року оселився в Парижі, де організував видання тижневика «Тризуб» і продовжував виконувати обов’язки голови Директорії УНР і Головного Отамана УНР.
25 травня 1926 року Симон Петлюра був убитий С.-Ш. Шварцбардом, таємничим агентом НКВС. Петлюра був розстріляний в Парижі о другій годині дня, коли зупинився біля книгарні. Шварцбард випустив у нього сім куль. Він був спійманий на місці злочину, а поранений отаман доставлений в лікарню, де медики намагалися врятувати йому життя. Але всі старання виявилися марними.
Похований Симон Петлюра на кладовищі Монпарнас у Парижі.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/simon-petlyura-biografiya-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
*******************
1. Сергійчук, В. Що дала Україна світові [Текст] / В. Сергійчук. — 2-ге вид., допов. — Київ : ПП Сергійчук М. І., 2008. — 504 с.
2. Симон Петлюра (1879—1926) — літератор, громадсько-політичний діяч, воєнначальник [Текст] // Сто найвідоміших українців. — Київ, 2002. — С. 411—420.
3. Симон Петлюра (1879—1926 рр.) [Текст] // Сто видатних українців. — Київ : Вид-во Арій, 2006. — С. 347—353.
4. Симон Петлюра (1879—1926) [Текст] // Україна — єдина країна. Традиції, обряди, побут. Пам’ятки України. Люди, що змінили Україну. — Київ : Вид-во Глорія, 2016. — С. 263 ; 284.
*******************
5. Верстюк, В. Ф. Симон Петлюра: політичний портрет [Текст] : до 125-річчя від дня народження / В. Ф. Верстюк // Український історичний журнал. — 2004. — № 3. — С. 112—126.
6. Власенко, С. Непримиримий борець за Українську державу [Текст] : до 135-ї річниці від дня народження Симона Петлюри / С. Власенко // Голос України. — 2014. — 22 трав. — С. 20—21.
7. Журжа, І. Злочин без покарання [Текст] : до 90-ї річниці від дня вбивства Симона Петлюри / І. Журжа // Голос України. — 2016. — 24 трав. — С. 13
8. Ковальчук, М. А. Симон Петлюра та військова опозиція в армії УНР у 1920—1921 рр. [Текст] / М. А. Ковальчук // Український історичний журнал. — 2005. — № 1. — С. 97—108.
9. Маркітан, Л. П. Симон Петлюра та його родина в кіно- і фотодокументах [Текст] / Л. П. Маркітан // Український історичний журнал. — 2004. — № 4. — С. 71—81.
10. Михальчук, В. Питання вітчизняної історії в зарубіжних дослідженнях. Вбивство С. Петлюри [Текст] / В. Михальчук // Український історичний журнал. — 1997. — № 2. — С. 111—125.
11. Справа про криваве забруднення тротуару [Текст] : 90 років з дня загибелі Симона Петлюри // Урядовий курє’р. — 2016. — 21 трав. — С. 9.
Укладено Водюк Н. П.
2019 р.