Борис Харчук — талановитий письменник, поборник правди й справедливості
(90 років від дня народження)
Рекомендаційний список літератури
Народився Борис Микитович Харчук 13 вересня 1931 р. у мальовничому селі Лози неподалік старовинного містечка Вишнівець на Збаражчині.
Бориса Харчука оминали літературні премії, звання та нагороди. У радянському суспільстві, як вогню, боялися слова правди і тих, хто сіяв її зерна. А він був з когорти саме таких. Борис Микитович був людиною стриманою і трохи мовчкуватою. Він любив тишу, самотність, які дозволяли йому зберігати постійну зосередженість на своїх думках. Це необхідний стан для кожної творчої людини, бо тільки він дає змогу серйозно працювати. Передчасна смерть не дала змоги завершити і випустити в світ низку творів. Зупинилося знеболене серце письменника безсніжного січня 1988 року, але книги Б. Харчука житимуть на землі, бо вони твердо увійшли в золотий фонд української літератури.
Борис Харчук працював журналістом. І писав. Писав, як веліло серце, як зобов’язувала совість перед тою землею, що його пустила у широкий світ. Тому він ніколи не соромився своїх найперших книжок, не переписував їх. А за три десятиліття важкої, але плідної праці на полицю стала бібліотека томів з його іменем: романів «Волинь» (у чотирьох томах, 1959 — 1965), «Майдан» (1970), «Хліб насущний» (1976), «Кревняки» (1984), повістей і оповідань «Йосип з гроша здачі» (1957), «З роздоріжжя» (1958), «Станція «Настуся» (1965), «Закам’янілий вогонь» (1966), «Зазимки і весни» (1967), «Неслава» (1968), «Горохове чудо» (1969), «Помста» (1970), «Материнська любов» (1972), «Школа» (1979), «Невловиме літо» (1981), «Облава» (1981), «Подорож до зубра» (1986). А ще твори, котрі не могли з’явитися за життя автора і лише тепер приходять до нас: роман «Межі і безмежжя» (написаний 1966p.), повісті «Українські ночі» (1985) та «Мертвий час» (1987), начерки роману «Плач ненародженої душі» (80-ті роки), оповідання й новели. Для Бориса Харчука література ніколи не була цінністю самодостатньою — виділяв лише ту, яка допомагає людині залишатися людиною, а народу — народом. Не визнавав ні детективної белетристики, ні поезії задля поезії — справжньою вважав лише літературу, яка виправдовує своє існування в контексті історичної долі народу, а що народ наш заслуговує долі кращої, то й література бачилася йому передусім як сила історієтворна і націєтворна. Література, на його думку, творить народ. У цій свідомій заангажованості виявляється традиціоналізм Бориса Харчука.
Джерело: «Дзвенить струна Харчукового серця» [Текст]: реком. бібліогр. посіб. / уклад. Н. Сенчишин; ред. Т. Кульпа. — Збараж, 2016. — 29 с.
************
- Засенко, П. Борис Харчук : 1931—1988. Письменник [Текст] / П. Засенко //Визначні постаті Тернопілля: біографічний збірник / уклад.: О. Бенч, В. Троян. — Київ : Дніпро, 2003. — С. 206—207.
- Харчук, Б. Вишневі ночі : три повісті про любов і зраду [Текст] / Б. Харчук. — Тернопіль : Джура, 2009. — 188 с.
- Харчук, Б. Волинь [Текст] : роман / Б. Харчук. — Київ : Молодь, 1966. — 384 с.
- Щербак, Л. Харчук Борис Микитович (13.09.1931—16.01.1988) — письменник [Текст] / Л. Щербак. — Тернопільський енциклопедичний словник / ред. Г. Яворський [та ін.]. — Тернопіль, 2008. — Т. 3 : П—Я. — С. 543.
************
- Василишин, О. «Письменник» — це сумління народу [Текст] / О. Василишин // Вільне життя. — 2006. — 23 верес. — С. 4.
- Василишин, О. Історія одного літературного побратимства: Борис Харчук та Іван Гнатюк [Текст] / О. Василишин // Дивослово. — 2016. — № 9. — С. 52—54.
- Мельничук, Б. «Все життя його цькували й шарпали» [Текст] : [Борис Харчук] / Б. Мельничук // Вільне життя плюс. — 2019. — 30 серп. — С. 6.
- Мельничук, Б. «Наче ж нема ніяких заборон…» [Текст] : 85 років від дня народження Бориса Харчука / Б. Мельничук // Вільне життя плюс. — 2016. — 9 верес. — С. 6.
- Ониськів, М. «Спрага» Бориса Харчука [Текст] / М. Ониськів // Вільне життя плюс. — 2008. — 30 січ. — С. 2.
- Черемшинська, Р. Велеснів і «Планетник» [Текст] : до 85-річчя від дня народження Бориса Харчука / Р. Черемшинська // Вільне життя плюс. — 2016. — 7 жовт. — С. 5.
Уклала Водюк Н. П. 2021 р.